Шляхетські маєтності, а також приватні помешкання інтелігенції були осередками різного роду збирацтва (книг, творів мистецтва, предметів колекціонування). Зазвичай, такі збірки були науковими робітнями для їхніх власників. Колекціонування на Волині вивчалося лише в певній мірі. Головним чином, дослідники у своїх студіях торкалися питань функціонування приватних книгозбірень. Коли ж уважно вивчити колекціонування в цілому як таке, можемо навести десятки видатних імен. На жаль, не про всіх ми все знаємо. До таких, недостойно забутих, наприклад, належить Самуель Копровський – колекціонер із світовим ім’ям з Дядькович під Рівним.

На жаль, Самуель Копровський належить до мало відомих особистостей Волинського краю. Про нього є лише згадки, та й то не в місцевих  джерелах. Короткі відомості про нього подав Олександр Снєжко, і це була чи ненайперша згадка про колекціонера. Далі про нього пише в 2004 р. Роман Бишкевич, але чомусь зазначає, що він київський колекціонер і підкреслює: «Не зважаючи на київську «прописку», належав, без сумніву до ґрона філателістів польських і працював головно у галузі філателії польської» [1, 13].

Про родинні витоки Самуеля Копровського мало відомо. У своєму допиті у зв’язку з розповсюдженням польських молитов він подавав, що народився в Повчі Дубенського повіту. В 1861 р. йому було 20 років. Однак пошук по метричних книгах римо-католицького костелу в  Птичі, до якого належало це село не дали позитивного результату. Копровські користувалися гербом Алабанда [9, 122]

В Дядьковичах Копровські оселилися в 1850 р. Йосип Копровський його придбав від поміщика Олександра Загурського, який успадкував цей маєток від померлого дядька Карла Гавриловича Загурського. Й. Копровському було продано все село з жителями, яких за ревізією 1834 р. 128 осіб, 1883 десятин та 204 сажнів землі із ставками, вітровим млином, молотилкою та корчмою. Маєток було куплено за 26 880 крб. [5, 4, 8-9]. Самуель Копровський успадкував маєток в Дядьковичах від свого батька. Згідно із заповітом 2 лютого 1866 р. діти Йосипа Копровського після його смерті мали отримати наступні частини маєтку: 5/7- Самуель Копровському, 1/14 – Софії Таллят-Келлиш, 1/14 – Розалії Коришковській. Ще оду 1/14 частину мала отримати дружина – Констанція з Пільховських. При цьому сестри Самуеля від своїх часток відмовилися [3, 2]. Вартість частки Самуеля Копровського після смерті батька складала 14643 руб, з яких 2500 крб. коштувало нерухоме майно, а ще 12143 крб. були у формі капіталу [3, 5].

Невідома також і дата смерті Самуеля Копровського. Снєжко, а далі й інші подають приблизний 1908 р.. На римо-католицькій ділянці Дубенського цвинтаря в Рівному похований якийсь Самуель Копровський, котрий помер 5 листопада 1918 р., але чи саме це той Копровський, невідомо [10, 59-60].

Відомо, що в юнацькі роки Самуель Копровський відзначився неабиякою патріотичністю (польською). Користуючись суспільною «відлигою» початку 1860-х активізувалися польські патріоти, 13-го березня 1861 р. законовчитель ксьондз Тваровський мав намір служити в гімназійній каплиці молебень за вбитими у Варшаві поляками разом з вчителем польської мови Мар’яном Дубецьким. Цьому патріотичному заходу перешкодив гімназійний інспектор. 16-го березня відбулася служба і панахида на цвинтарній каплиці. Багато з вчителів цього дня вшановували пам’ять загиблих польських патріотів, а директору вони надіслали записки, що хворі. Відтак, багато учнів також не лишились осторонь цієї панахиди. В костелі в той день були повністю присутні учні 5, 6 і 7 класів, а також багато учнів 3 і 4 класів. Звичайно, що учні пішли до костeлу самовільно, без будь-якого дозволу чи то директора чи то інспектора гімназії [4,  13-13 зв.]. На панахиді поширювалася листівка, складена очевидно вчителем польської мови [4, 5-5 зв.]. Її розповсюджував поміж присутніми колишній студент Університету Св. Володимира Копровський [3, 37-38]. А 3-5 квітня цього ж самого року гімназійним керівництвом було помічено, що багато учнів носили траур за жертвами Варшавських подій і читали молитви польською мовою [3, 33-34].

За даними Антонія Ришарда Самуель Копровський володів великими колекціями. Його нумізматична колекція складалася з польських монет – 1000 екземплярів, медалей від 1772 р. – повна збірка, польських релігійних медалей – близько  100 та приватних марок – близько 3000. На основі своєї колекції написав статтю «Рівненська знахідка», яка була опублікована в «Нумізматичних записках» за 1885 р..  Антоній Ришард додає, що через поганий стан здоров’я Самуель Копровський не може займатися господарством і увесь свій час присвячує монетам і маркам [13, 79 зв.]

Світлана Булатова, пишучи про Кароля Болсуновського опрацювала його листування, поміж адресатів якого був і Самуель Копровський. Інтенсивне листування

С. Копровського з К.В. Болсуновським, яке тривало вiд 15 травня 1892 до 28 червня 1897 р. (НБУВ, ІР, ф. 237, № 87–106), ряснiє подробицями щодо пересiчних зацiкавлень цього колекцiонера. Листи написанi польською мовою, iнколи макаронiчнi – кореспондент у деяких абзацах переходить на французьку, спорадично трапляються й росiйськi фразеологiчнi звороти. Як свiдчить лист вiд 15 вересня 1892 р., С. Копровський сам звернувся до К.В. Болсуновського з пропозицiєю обмiну (ф. 237, № 87).

Листи С. Копровського до К. Болсуновського цiннi також згадками про контакти з дослiдниками польського науково-збирацького середовища. Вiн був знайомим Матiаша Берсона, вiдомого фахiвця у галузi iсторiї мистецтва i старожитностей з Варшави, автора праць з iсторiї культури Речi Посполитої, та консультувався з ним стосовно атрибуцiї старожитньої печатки, як бачимо з його листа до К.В. Болсуновського вiд 12 грудня 1892 р. (ф. 237, № 92). Також мають iсторико-наукове значення й вiдомостi про колекцiю М. Берсона, зокрема, за текстом листа вiд 1 березня 1895 р. на запитання

К. Болсуновського про пломби М. Берсон iнформував С. Копровського, що мав значну збiрку дрогичинських пломб, яку офiрував Академiї мистецтв у Краковi (ф. 237, №98). Очевидно, що крiм обмiну примiрниками (медалей, монет, археологiчних експонатiв, марок тощо) з колекцiй, дарування К.В. Болсуновським власних публiкацiй, зокрема, його нумiзматичної розвiдки про солiди, надзвичайно актуальним як для волинського збирача, так i для К. Болсуновського було розширення й налагодження наукових контактiв з iншими колегами, про що свiдчить лист вiд 12 грудня 1892 р. (ф. 237, № 92). Тому

С. Копровський у листi вiд 26 жовтня 1892 р. просив К. Болсуновського повiдомити адресу В. Вiттига, польського екслiбрисолога, геральдиста, нумiзмата (ф. 237, № 90) [2, 119-120].

Листування Самуеля Копровського очевидно було широким і різноманітним, стосувалося також багатьох іноземних адресатів. В останні роки на іноземних аукціонах з’явилось ряд листівок, надісланих С. Копровським. Одна листівка має особливий інтерес. На ній зображено директорську вулицю в Рівному. На її лицьовому боці наклеєно марку та погашено штемпелем з написом «Ровно». Поруч такий же штемпель на чистому тлі. Таке поєднання не випадкове – це своєрідний сувенір – зображення має пряме відношення до штемпеля.  Підтверджує таку думку напис на звороті листівки: «Марка на оборот?».

Звідки почалось колекціонерське зацікавлення в Самуеля Копровського сказати важко. Тим не менше Яцек Федушка вказує, що в Дядьковичах проживав ще один відомий колекціонер – Яків Волошинський [10, 26-27]. Він міг повпливати на юнака та зацікавити його старовиною.

Самуель Копровський не був пасивним збирачем. Для нього колекція була робітнею, джерелом його наукових студій. Чому він продав свою філателістичну збірку в Петербурзі сказати важко. Хоча ця інформація не цілком достовірна, але є згадки, що його «земства» придбав сам знаменитий Феррарі [14, 424]. Тим не менше саме в Петербурзі прослідковуються сліди Самуеля Копровського. В Музеї зв’язку ім. Попова О. С. Попова на іноземних філателістичних часописах виявлений екслібрис колекціонера.

Частину своїх колекцій Самуель Копровський навіть просто дарував. Таким чином, до музею барона

Ф. Штейнгеля потрапили нумізматичні предмети, про що є згадки в «Звітах» музею [5, 6].

Коли говорити про наукові зацікавлення Самуеля Копровського, то вони стосувалися земських поштових марок, поштових штемпелів часів Станіслава Августа, поштових відправлень 1857-1860. [14, 424].

Найбільшим досягненням Самуеля Копровського можна вважати каталог земських марок [12]. Автор описав поштові марки 84 повітів з 28 губерній Російської Імперії. Каталог написано на французькій мові, «класичний» на той час для філателії. Поштові емісії укладено у алфавітному порядку місцевостей. В кінці каталогу покажчики, які допомогають у користуванні з ним. Каталог Самуеля Копровского – перша спроба каталогізації земських поштових марок та намагання донести цю інформацію до іноземних філателістів.

Щодо інших публікацій, то в основному Самуель Копровський співпрацював з часописом «Filatelista»: скорочений виклад каталогу земських марок, статті з історії пошти та з пошти в Російській Імперії.

Джерела та література

  1. Бишкевич, Роман. Начерк історії української філателії : [Монографія] / Роман Бишкевич.– Львів : Афіша, 2004.– 220 с.
  2. Булатова С. О. Огляд родового архівного фонду Болсуновських у зібранні Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України. – Київ, 2003. – Вип. 8. – С. 113–125
  3. Дело о признании помещика Копровского С. наследником имения в селе Дядьковичи после смерти отца Копровского // ДАРО (Державний архів Рівненської області), ф. 384, оп. 5. Од. зб. 252. – 4 арк.
  4. Дело о распространении молитв антигосударственного содержания в Ровском приходском костеле во время панахиды по убитым в Варшаве во время польского восстания // ДАРО, ф. 384, оп. 5, од. зб. 57. – 290 с.
  5. Дело по иску помещика Копровского Иосифа об устранении взіскания с его имения в селе Дятьковичах в пользу римско-католичского духовенства // ДАРО, ф. 384, оп. 5, од. зб. 499. – 64 арк.
  6. Отчет Городецкого музея Волынской губернии барона Ф. Р. Штейнгеля за первый год (с 25 ноября 1896 г. по 25 ноября 1897 г.). – Варшава, 1898. – 60 с.
  7. Отчет Городецкого музея Волынской губернии барона Ф.Р. Штейнгеля: За второй год с 25 ноября 1897 г. по 25 ноября 1898 г. – Киев, 1899. – 59 с.
  8. Протоколы заседания педсовета и историческая справка «Римо-католический костел при реальном училище» // ДАРО, ф. 215, оп. 2, од. зб. 103. – 68 арк.
  9. Boniecki, Adam Herbarz polski. T. 11: Komorowscy – Kotowski. Warszawa: sk?ad g??wny Gebethner i Wolff 1907 397, IV s., [1] k. tabl.; err.
  10. Chytry Czeslaw Polski cmentarz w Rownem/ Czeslaw Chytry. -Rowno: Spoleczny Komitet Pomocy Parafii Rzymskokatolickiej, 2013. – 132 s.
  11. Jacek Feduszka (Zamo??, Polska) Zbiory wo?y?skich „rezydencji – muze?w” i ich w?a?ciciele w XIX wieku // Режим доступу: http://muzeum-zamojskie.pl/wp-content/uploads/2010/12/zmcz4_teksty.pdf
  12. Samuel Koprowski Les Timbres-Poste Ruraux de Russie: Nomenclature G?n?rale de Tous les Timbres Connus Jusqu’a ce Jour; Avec Leurs Prix de-Vente; Pr?c?d? d’une … Bruxelles-B. Moens, 1875. – 127 p.
  13. Album numizmatyczne polskie. Lit. G-? T.1, [cz.2] // ЛНБ ім. Стефаника, Відділ рукописів, ф. 5 (Оссолінських), 4474/ІІІ, 122 арк.
  14. ?nie?ko Aleksander Samuel Koprowski, honorowy cz?onek Polskiego Klubu Filatelist?w   // Filatelista. –   – nr 19. –S..424-427.