Початки резиденції польських королів на Вавелі пов’язані з кам’яним будинком у ранньо-романському стилі, який походить з другої половини ХІ ст. і руїни якого знаходяться на північному крилі сучасного замку. З часом князівський палац розбудовував ся у східному напрямку. Він разом з кафедрою називався «Високим замком» (існував також «Низький замок» – містечко з дворами містян, духовенства та іншими костелами). В XIV ст. резиденцію суттєво розбудував Владислав Локєтек. Його справу продовжив син – Казимир Великий, який створив імпозантну в готичному стилі резиденцію, яка складалася з декількох будинків, які скупчилися навколо нерегулярного дитинця на східній частині пагорба. За часів Владислава Ягайла на рубежі XIV i XV ст. розбудовано готичний павільйон, який називався Дунською вежею. В такому стані палац перебував до пожежі 1499 р. близько 1504 р. король Олександер Ягеллончик взявся за перебудову готичної резиденції, надаючи їй ренесансних рис. Для цього він запросив італійського скульптора та архітектора Францішка Флорентійчика і німецького будівничого Ебергарда. Справу свого брата Олександра продовжив після 1507 р. Зигмунт Старий. Італійський зодчий Францішек до своєї смерті в 1516 р. встиг побудувати східне крило і почав будувати під’їзди. Подальші будівельні роботи по черзі вели: Бенедикт, видатний Бартоломій Беретті (творець Зигмунтівської каплиці при катедрі) а після його смерті 1537 р. Микола Кастігліоне та Матеуш Влох. Внутрішнє декорування виконували скульптори, сніцарі, які оздоблювали дерев’яні стелі: Себастіан Тауербах і Ганс Сницеж, а також художники які прикрасили фризи і намалювали галерею портретів. Кімнати і зали набули урочистості після купівлі Зигмунтом Августом чудових фламандських гобеленів. Чудова ренесанса будівля палацу з арочним двором та світлими внутрішніми просторами, яка дійшла до наших часів стала проривом в архітектурі Польщі. В XVI ст. палац був місцем засідань Сейму. Вони відбувалися в Посольській Залі, Сенат в той же час відбував свої засідання в Сенаторській Залі. Після чергової пожежі північного крила палацу 1595 р. Сигізмунд III Ваза відремонтував його в стилі раннього бароко. Для цієї цілі були запрошені італійські майстри: Ян Тревано та Томаш Доллабеле. Після перенесення королівської резиденції в 1610 р. до Варшави, монархи в краківській резиденції бували лише періодично, головним чином під час коронацій, весіль або похоронів, які відзначалися з великими пишнотами. Під час шведської навали у 1702 р. палац потерпів від великої пожежі. Подальші відбудови не повернули палацу попередньої величі. Після втрати Річчю Посполитою незалежності в палац увійшли 1796 р нові господарі – австрійці. Палац було адаптовано до потреб військового гарнізону. На початку XIX ст.. було замуровано під’їзди. З 1911 р почалися широкомасштабні відбудовчі роботи, які протривали мало не пів століття. Реставраційними роботами керували: спочатку Зигмунт Гендель, від 1916 р. і до Другої світової війни – Адольф Шишко-Богуш, потім – головним чином Альфред Маєвський. В середині палацу було створено музейну експозицію. У міжвоєнний час палац виконував також роль резиденції глави держави. Наприкінці минулого століття в плаці проводилися чергові реставраційні роботи.