Серед військових битв Речі Посполитої  середини ХVІІ ст. важливе значення, на думку польських істориків, займає битва під Чудновом, яка відбулася  в ході московсько-польської війни 1660 р.

Битва під Чудновом відбулася 27 вересня-2 листопада 1660 р. під час російсько-польської війни 1654-1667 рр. Московське військо під проводом воєводи Васілія Шереметєва капітулювало перед польським військом, тоді як союзники росіян козаки Юрія Хмельницького уклали нову угоду з Річчю Посполитою.

Ряд творів безпосередньо присв’ячені висвітленню перебігу Чуднівської кампанії 1660 р., деякі із них написані її учасниками. Такі джерела особливо цінні, особливо коли мова заходить про детальне відтворення битви.

Другу групу джерел становлять праці, присв’ячені виключно самій Чуднівській битві або їй в контексті інших битв того періоду (окремі розділи праці). Спадщина польських науковців цього напрямку досить серйозна та охоплює період від ХІХ до ХХІ ст.

Нарешті, третя група джерел – це загальноісторичні та енциклопедичні джерела. На них докладно не будемо спинятися. Зазначимо лише, що найґрунтовніше і найоб’єктивніше  Чуднівська битва описана в працях: «Короткі образки з історії Польського Королівства» Є. С. Бандтке [3], «Історія правління Яна Казиміра» В. Коховського [7],  «Стародавня Польща під поглядом історичним, географічним та стати­стичним описана» М. Балінського та Т. Ліпінського [2], «Опис стародавньої Польщі» Т. Свєнцького [12].

До числа малозалучених джерел, написаних самими учасниками Чуднівської битви належить «Опис битви під Чудновом» Його впродовж 1844-1845 рр. друкував популярний часопис «Приятель люду» [9].

Анонімний характер також маєш «Діаріуш війни з Шереметою і Цецюрою Переяславським, яка відбулася 1660 року» [4].

Завдяки Антонію Гнілку світ побачила праця «Польсько-московська війна під Чудновом»  [8]. В передмові він пише: «Опис Чуднівської  кампанії, якої нижче подається переклад займає чільне місце в низці подібних йому звітів не лише тому, що дає обширний і дастовірний фактографічний матеріал, але передусім за зміст цієї праці. Працю написано без сумніву знавцем військового мистецтва, який має власний і широкий погляд на справи, які описує і в яких брав  участь, нема в ній нічого придуманого, а сама вона ретельно опрацьована; тут є відступи у формі оперативних рапортів, критичні оцінки подій, умотивований виклад тактичних моментів – все викликає переконання, що зі сторінок цього твору говорить людина, на яку було покладено велику роль» [8, s. 5].

На думку Віктора Чермака праця була написана в 1665 і 1666 рр. не залежно від всіх інших описів Чуднівської битви. Це говорить про те, що автор настільки добре знав перебіг битви, що не потребуdав користування жодними джерелами.  Автором міг бути військовий з числа керуючої верхівки,  з хорошою освітою і вмінням писати, прибіжчик Єжи Любомирського. Праця була підготовленена та написана, на його думку, з ініціативи самого Є. Любомирського [1, s. 1-6]. Антоній Гнілко розширює думку Віктора Чермака, обґрунтрвуючи свої висновки він доходить до того, що працю написав сам Єжи Любомирський. Швидше за все, що писав він її в 1665-1666 рр. При цьому під рукою не мав деяких документів, оскільки в праці є деякі помилки в плані дат. Оригінал рукопису цією праці, писаний латиною зберігався в бібліотеці Оссолінських [8, s. 10-11].

Іншу працю Антонія Гнілка «Кампанія Чуднівська в 1660 р.» [6] було перевидано в 2012 р. В першому розділі автор показав причини польсько-московської війни. Другий розділ поділений на 5 частин. Перша присв’ячена підготовці до кампаніїі  і концентрації війська. Третя частина описує бойові дії  під Любарем. Остання частина другого розділу стосується закінчення кампанії – подає умови угоди з козаками і капітуляцію Росії.

В третьому розділі праці автор підсумовує результати Чуднівської кампанії, подає ситуацію на переломі 1660-1661 рр. і зауважує з жалем, що звитяга під Чудновом була недостатньо використана.

До праці долучено мапи, які представляють рух військ під час цієї кампанії.

Антоній Гнілко Чуднівської битви торкається також в праці про битву під Слободищем [5].

Польський дослідник Л.Оссолінський, котрий присвятив Чуднівській битві розділ свого дослідження – «Слободище – міф героїчний» [10]. Він написаний в основному на основі спогадів безпосереднього учасника, німецького найманця Ієроніма Гольстена. Його свідчення повністю ламають стереотип битви, який формувався десятками років й міцно вкоренився в українську й польську історіографії. Спогади І.Гольстена відкидають, як неправдиві, свідчення про панічну втечу козаків до лісу. За його словами, саме татари першими вдарили на український обоз – з рівнини, в той час як поляки атакували його «з боку гори». Тобто українці потрапили під майже одночасний удар з обидвох боків, що безперечно посилювало загрозу прориву табору (який, як ми знаємо, був недостатньо укріплений). Ситуація чимось нагадувала ту, яка спіткала українське і російське військо під Охматовим в 1655 p., коли польська армія (разом з татарами) раптово напала (з двох сторін) на нього. Як відомо, завдяки рішучим діям Б.Хмельницького, українцям і росіянам вдалося вистояти і відкинути ворога, котрий вже було прорвався до середини табору. Під Слободищами військового генія Б.Хмельницького вже не було. Проте, на щастя, залишилися полковники, котрі були загартовані у безкінечних походах і пройшли «школу Хмельницького». Українці мужньо зустріли ворогів. Як свідчить І.Гольстен, вони спромоглися перед атакою татар викопати перед табором чимало неглибоких ям, що стали непрохідною перепоною для татарських коней. Жодним  страхом українці не були охоплені. Вони з допомогою нестандартних дій зі зброєю в руках мужньо билися з татарами.

Нарешті, найновіша польська праця про Чуднівську битву [11] побачила світ в 2008 р.,  її автор, Ромуальд Романський досить скрупульозно польсько-татарські і російські сили, плани керівників, суперечки поміж них, приготування до битви, перебіг сутичок і їх результати, особливо акцентує свою увагу на звитяжності польського війська і втратах російської сторони. Книга гарно проілюстрована та містить мапи, які зображають перебіг битви.

Література

  1. Archiwum Komisyi Historycznej. – Krak?w: nak?. Akademii Umiej?tno?ci, 1894. – 7. – 478 s.
  2. Bali?ski M. Lipi?ski T. Staro?ytna Polska p?d wzgl?dem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. – T.2. Cz.2. –Warszawa, 1845. – S. 547 – 1431, IX s.
  3. Bandtkie Jerzy Samuel. Kr?tkie wyobra?enie dziei?w Kr?lestwa Polskiego. – Wroc?aw: U Wilhelma Bogumi?a Korna, 1810. – VIII, 444, VIII, 664 s.
  4. Diaryusz wojny z Szeremetem i Ceciur? P?lkownikiem Perejas?awskim, kt?ra odprawowa?a roku 1660 // Grabowski A. Ojczyste spominki w pismach do dziej?w dawniej Polski. – T. 1. – Krak?w, 1845. – S. 144-1
  5. Hni?ko A. Bitwa pod S?obodyszczem (7.X.1660) // Przegl?d Historyczno-Wojskowy. – T.1. – Zeszyt 2. – R. 1. – Warszawa, 1929. – S. 193-207.
  6. Hni?ko A. Wyprawa Cudnowska w 1660 roku. – Warszawa: Wojskowy instytut naukowo-wydawniczy, 1931. – 190 s.: mapa.
  7. Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza. – T.2. – Pozna?: Nak?adem N.Kamie?skiego i Sp??ki, 1859. – 314 s.
  8. [Lubomirski J.] Wojna polsko-moskiewska pod Cudnowem / Wyd. Antoni Hnilko. – Warszawa, 1922. – 123, IV s.
  9. Opis bitwy pod Cudnowem. Materya? do panowania Jana Kazimierza. Expedycya Ja?nie Wielmo?nego JMPana Stanis?awa Potockiego, Hetmana Wielkiego Koronnego, jako te? i Ja?nie Wielmo?nego JMPana Jerzego Hrabi na Wi?niczu Lubomirskiego przeciwko Szeremetowi Hetmanowi moskiewskiemu, kt?ra si? odprawowa?a pod Cudnowem Anno 1660 // Przyjaciel ludu. – Leszno, 1844-184 – S. 202, 217, 229, 254, 277, 284, 295, 300, 313.
  10. Ossolinski L. Cudnow – Slobodyszcze. – Warszawa: Infort Editions, 2006. – 112 s.
  11. Roma?ski R. Cudn?w 1660. – Warszawa: Wydawnictwo Bellona, 2008. – 192 s.
  12. ?wi?cki T. Opis staro?ytnej Polski / Tomasz ?wi?cki. – Warszawa: Nak?adem i drukiem Zawadskiego i W?ckiego, 1816. – T. 1,2.