Вчора на сайті ТСН опубліковано статтю  Анатолія Октисюка “Польскій мір“. З усім, викладеним автором, важко погодитися. То ж давайте розберемося чи існує направду, як автор пише: “польська експансія не така агресивна як російська, але  більш продумана виважена і збалансована”.

По-перше, експансія це щщось з розряду цілеспрямованого наступу. Одначе, якщо відбуваються законеомірні процеси, то про яку ексапансію, власне, може йти мова?

По-друге.  За словами автора Україні буцім-то загрожує декілька польських передач і часописів. В регіонах компактного проживання певних національностей або для інших меншин виходять такі ж само часописи. Наприклад, для вірменської діаспори в Україні – “Арагац”.  Поляки на теренах Західної України, Поділля, навіть Херсонщини, Одеси, Києва і т. д.  жили ще декілька століть тому. так склалося історично. Нащадки тих поляків досі серед нас. Але вони себе індифікують саме як українці, ніякої Польщі їм в Україні треба. Про якусь загрозу говорити принаймні смішно.

По-третє. Люди прагнули і будуть прагнути ліпшого. Якщо на Україні буде рівень зарплати, як в Польщі чи вище, ніхто не буде виїздити в сусідню країну на роботу. Це логічно. Потрібно владі піднімати і розвивати економіку до необхідного рівня.

Окрема розмова про освіту. Знову ж таки, якщо українська освіта буде європейського рівня, такого числа охочих їхати на навчання в Польщу не буде. Та й окрім  Польщі навчатися їдуть в багато інших країн. З тієї самої Польщі їдуть навчатися до інших країн (Великобританії, США, Німеччини і т. д.). До України вступали і будуть вступати іноземні студенти з бідніших країн. Це теж закономірно.

По-четверте. Україна має підтримувати найтісніші дружні контакти з Польщею. Попри трагічні сторінки в історії, було багато й позитивних моментів. Принаймні, в поляків європейське мислення, нема такого дикунства, як спостерігається з боку Росії. Мені раніше багато хто говорив про “братів” з Росії. Це все стереотипи – вони ніколи не були і не будуть нам братами, надто далеко розійшлися наші шляхи. Що, власне, й проявилося в окупації Криму і теперішній війні на Сході України.  Менталітет українців і поляків, врешті, жителів Балтії багато в чому ідентичний. Тож потрібно дружити з тими, кого можна назвати другом.