Протягом багатьох років «Полонез» був одним з найвідоміших і найчисленніших представників польської автомобільної промисловості. І хоча тепер багато поляків віддають перевагу іноземним маркам, про «Полонез» у автоаматорів залишилися добрі спогади і ностальгія.

Він не бив рекордів швидкості, не був машиною Джеймса Бонда, але став символом якщо не стилю, то вже точно – своєї епохи. Він став частиною історії Польщі, героєм її епосу. Він знімався в кіно, як вірний друг польської поліції, був він і приводом для жартів та анекдотів. У Польщі важко знайти людей, байдужих до нього, або тих, хто про нього не знає або не чув. Третього травня (за деякими даними – 5 травня) 1978 року зійшов з конвеєра перший «Полонез 1500» («FSO Polonez 1500»). На той момент – гордість польської автоіндустрії. Направу, привід для гордості був.

Автомобіль прийшов на зміну масовій моделі седана “Фіат 125”, що складався на тому ж підприємстві – «Фабриці легкових автомобілів» (FSO – скорочення від Fabryka Samochod?w Osobowych).

Як був задуманий Polonez

Хоч “Полонез” і був покликаний змінити  попередника і принести в маси нові стандарти комфорту і зручності, зважаючи на низку подій, у тому числіна те,  що вибухнула глобальна економічна криза, йому так і не вдалося до кінця втілити закладену в нього ідею. Спочатку в цілях економії було вирішено відмовитися від виробництва нової серії  запчастин для Полонезу і максимально використовувати наявні напрацювання. У підсумку новий, більш місткий і, як результат, більш масивний кузов помістили на стару платформу “Фіата 125”. Потім було вирішено використовувати і морально застарілі силові агрегати попередника. “Полонез” вийшов зовсім не таким, яким його анонсували широкій публіці на виставці кількома роками раніше, коли тільки вирішувалося питання про введення в продукцію нового автомобіля. На виставці була показана, як тоді здавалося, машина майбутнього. Обтічні і одночасно різкі, чітко виділені грані, стрімкі лінії, фари, що піднімалися – все це залишилося у вигляді прототипу і втілилося в життя лише досить низьким коефіцієнтом лобового опору – 0.4. Враховуючи сучасний стандарт 0.3, результат “Полонезу” був вельми вражаючим. Суперечки про те, хто ж доклав руку до розробки того сміливого на ті часи прототипу, не вщухали до недавнього часу. Пальма першості належала італійцям. Багатьом і в голову не приходила інша версія. Лише нещодавно джерела, що заслуговують довіри, підтвердили наступне: автором футуристичної машини був штатний співробітник відділу проектування варшавського автозаводу FSO – Збігнєв Ватсон. Саме йому належить по праву лавровий вінок концепції Нового Польського, як називали прототип італійці.

Машина супер-поліціанта

Отже, версія авта, що зійшла з конвеєра разюче відрізнялася від концепту. Але вона, як і версії, що послідували за нею, здобули неабияку популярність у покупців. По-перше, завдяки тому, що автомобіль володів просторим салоном і містким багажником, по-друге, його ціна відповідала можливостям покупця. Додамо сюди загальнодоступність запчастин і сервісу, у відсутності яких власник міг сам вирішити половину проблем, що виникали з автомобілем. Ремонтодоступність вузлів автомобіля була просто зразковою в порівнянні з сучасними автомобілями, де заміна лампочок деколи вимагає знімання бампера, підкрилків або застосування спеціалізованого дорогого устаткування. А ще “Полонез” став національним героєм. Як ми вже сказали на початку статті, “Полонез” не був  машиною Бонда – зі зрозумілих причин. У Польщі була своя поліція і були герої не гірші агента Її Величності. У Польщі був герой телесеріалу «Доповів, 07!» – Славомир Боревич, старший лейтенант поліції: чарівний, дотепний, ерудований і безжальний до порушників спокою. Польща могла спати спокійно. Серіал йшов на телеекранах з 1976 по 1987 рік. Автомобілем головного героя був “Полонез”. Це не могло не сприяти популярності останнього.

Про недоліки. Маленькі і не дуже

Втім, варто відзначити, що в правоохоронні органи, так само як і на інші види держслужби, “Полонез” потрапляв досить сильно модифікованим. На спецзаводі в Лодзі реекспортні моделі отримували більш потужні двигуни, що дозволяли  “Полонезу” розганяєтися  до 200 км / год, тоді як цивільні екземпляри більше 160 км / год витягнути були не в силах. Щоправда, гальма у них залишалися такими ж, як у звичайних серійних моделей. І зупинити важкі міліцейські “Полонези” зі швидкість в 200 км / год були не в силах! І це було б  жартом, якби не доля правди. Аж до 2000 року (виробництво “Полонезу” тривало до 2002 року) на автомобілі так і не вдалося вирішити проблему слабких гальм. “Ручник” теж погано тримав важкий автомобіль, слабкою була хрестовина кардана, часті замикання викликали в обурення водіїв, недостатньою була стійкість кузова до корозії, масло текло з двигуна і коробки (а якщо переставало, то це означало, що воно … скінчилося), редуктор гудів і відрізнявся короткою тривалістю життя, мотор теж працював голосно, нестабільно і “поїдав” багато бензину незважаючи на свої малі обсяги. Крім цього двигуну необхідна була часта регулювання клапанів. Проблему вирішили тільки в 1997 році, коли в хід пішли вже гидрокомпенсатори клапана і необхідність регулювань відпала сама собою. Це лише деякі з тих мінусів, які, за твердженням  сучасних автожурналів і сайтів, переслідували власників “Polonez FSO”. І частина з них, напевно, мала місце, особливо на початку виготовлення “Полонезу”.

Ностальгія? Ні – визнання!

Але чи варто так легко приймати на віру цей наплив негативу на автомобіль, що вироблявся більше 20 років? І якщо все було так погано і машини, за словами дотепників і численних критиків, згнивали  по дорозі з Закопане до Ґданська, то звідки ж на дорогах Польщі досі так багато  прекрасно збережених “Полонезів”? Причому тих, які “пам’ятають” ще перші серії серіалу зі своєю участю. Якщо подивитися на “Полонез” з боку власників, а не просто офісних «експертів» автопрому, часто ангажованих зацікавленими особами, то стає очевидним, що зі «загальної нелюбов’ю і насмішками» на адресу “Полонезу” згодні не всі.

Люди  з теплом  відгукуються про машину, яка не раз виручала їх у важкій ситуації, чи то переїзд, чи старт  бізнесу. У багатьох ця машина досі є та  успішно використовується у повсякденному житті. Безліч власників “Полонезу” мають і сучасні машини, але від старого друга відмовлятися вони також не хочуть. І справа тут не тільки в ностальгії. За машиною потрібно банально слідкувати, вчасно обслуговувати, використовувати нормальні запчастини  і тоді вона ламається не частіше від сучаних автомобілів. Власники  “Полонезу” знають, що і коли потрібно в них міняти –  вивченість авта вони записують в одне з головних достоїнств. На другому місці йде просторий салон, далі, дешевизна експлуатації, і всупереч журнальній критиці – безвідмовність навіть після пробігу в 300 000 км.
Звичайно, не слід забувати і про те, що підприємство FSO давало роботу величезній кількості людей, задіяних на виробництві “Полонезу” і його попередника “Фіата 125”, що випускався  аж до 1991 року поряд з “Полонезом”. Причому мова йде саме про польські автомобілі, а не про закордонні, що випускалися за ліцензією. Варшавський Завод легкових автомобілів (FSO) автомобілів більше не виробляє. Зараз прийнято вважати, що закордонні авто краще. Питання тільки: краще, ніж що?

Відповідь критикам

Британський “The Telegraph” включив якось у свою добірку «10 машин, які ніколи не повинні були виробляти» і “Полонез”. На фото красувався жовтий, яскравий і блискучий “Полонез”, а в коментарі був підпис, що ось, мовляв, найпотворніший автомобіль в історії… При всій повазі до видання тут є з чим посперечатися. Можливо, що цей рейтинг склала  людина, яка не жила  в тих важких умовах, в яких перебувала Польща в 70-х роках 20-го століття, а може, він отримує гонорар за те, що зовсім не помічає, що профіль так облаяний ним “Полонезу” мало в чому поступається тенденціям того часу. За його логікою, Ламборджіні Каунтач і ДеЛоріан теж можна записати  потвори. Хоча, придивившись, видно, що в його огляді 7 з 10 автомобілівпоходять  з країн Східної Європи. І всі вони були колись межею мріяння чи можливостей жителів цих країн.

Далі буде…

Хочеться сподіватися, що польським інженерам, які відтворюють “Сирену Спорт” і проектубть нові прототипи, вдасться домогтися відновлення виробництва хоча б однієї лінійки авто. Можливо, це стане відродженням національного польського автомобілебудування. У це вірять багато поляків. Інакше б не було на форумах таких теплих спогадів і душевних історій про “Полонез”, “Фіат 126”, “Сирену”, “Жука” та інших. І вже знайшлися ті, хто повертають “Полонез” до Польщі, новий, модернізований для ХХІ століття.
До речі виробництво “Полонезу” так і не було офіційно завершено. 22 червня 2002 року указом дирекції заводу на 1 061 807 екземплярі випуск “Полонезу” був лише призупинений…